розпаскудження
розпаску́дження
іменник середнього роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпаскудження — -я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаскудити і розпаскудитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпаскудження — РОЗПАСКУ́ДЖЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаску́дити і розпаску́дитися. – То [горілка] загибіль [загибель] наша. І тут уже не чужа хитрість убиває нас, а власне розпаскудження (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- розпаскудження — РОЗПАСКУ́ДЖЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаску́дити і розпаску́дитися. — То [горілка] загибіль [загибель] наша. І тут уже не чужа хитрість убиває нас, а власне розпаскудження (Фр., VIII, 1952, 25). Словник української мови в 11 томах