розпаскуджуватися

РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.

1. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися.

– Ну тебе, я раз у раз тільки розпаскуджуюсь коло тебе... (В. Винниченко);

Юруш, розпаскудившись на панстві, не брався й за холодну воду (І. Нечуй-Левицький);

– Щось ти дуже розпаскудився могоричами. – Теж мені піп знайшовся! – не ображаючись, розсміявся Клим (М. Стельмах).

2. Ставати розпаскудженим (у з знач.), зіпсованим.

Значення в інших словниках

1. розпаскуджуватися — розпаску́джуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розпаскуджуватися — -уюся, -уєшся, недок., розпаскудитися, -джуся, -дишся, док., розм. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпаскуджуватися — РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися. Юруш, розпаскудившись на панстві, не брався й за холодну воду (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах