розпашілий

РОЗПАШІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до розпаші́ти.

Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Григорій Тютюнник);

* Образно. Земля під помостом дзвенить уночі. Суха й розпашіла, як срібні ключі (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. розпашілий — розпаші́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпашілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розпашіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпашілий — РОЗПАШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпаші́ти. Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (Гончар, II, 1959, 25); // У знач. прикм. Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Тют.  Словник української мови в 11 томах