розпашілий

розпаші́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до розпашіти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. розпашілий — розпаші́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпашілий — РОЗПАШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розпаші́ти. Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (О. Гончар); // у знач. прикм. Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Григорій Тютюнник); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. розпашілий — РОЗПАШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпаші́ти. Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (Гончар, II, 1959, 25); // У знач. прикм. Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Тют.  Словник української мови в 11 томах