розперізуватися

РОЗПЕРІ́ЗУВАТИСЯ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИСЯ, ежу́ся, е́жешся, док.

1. Розв'язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс.

Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується і лягає на постелі (І. Франко);

Антін звівся на ноги. Він розперезався, зв'язав мотузкою хмиз, звалив в'язку на плечі і пішов (С. Чорнобривець).

2. перен. Ставати нестриманим, свавільним, нахабним.

– Даремно ми дозволяємо розперезуватися різним стилягам, – казав хтось невдоволено (Ю. Збанацький);

Пастухові Саві ввірвався терпець, вже надто розперезалася Саливонова компанія (К. Гордієнко);

* Образно. Вчений музика тут-таки пожалкував, що не проковтнув язика, а язик тим часом зовсім розперезався й наплів сім мішків вовни (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. розперізуватися — розпері́зуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розперізуватися — і рідко розперезуватися, -уюся, -уєшся, недок., розперезатися, -ежуся, -ежешся, док. 1》 Розв'язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс. 2》 перен. Ставати нестриманим, свавільним, нахабним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розперізуватися — РОЗПЕРІ́ЗУВАТИСЯ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИСЯ, ежу́ся, е́жешся, док. 1. Розв’язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс. Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується і лягає на постелі (Фр.  Словник української мови в 11 томах