розперізуватися

РОЗПЕРІ́ЗУВАТИСЯ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИСЯ, ежу́ся, е́жешся, док.

1. Розв’язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс.

Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується і лягає на постелі (Фр., IX, 1952, 108);

Антін звівся на ноги. Він розперезався, зв’язав мотузкою хмиз, звалив в’язку на плечі і пішов (Чорн., Визвол. земля, 1950, 44).

2. перен. Ставати нестриманим, свавільним, нахабним.

— Даремно ми дозволяємо розперезуватися різним стилягам,— казав хтось невдоволено (Збан., Мор. чайка, 1959, 73);

Пастухові Саві ввірвався терпець, вже надто розперезалася Саливонова компанія (Горд., Дівчина.., 1954, 8).

Значення в інших словниках

1. розперізуватися — розпері́зуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розперізуватися — і рідко розперезуватися, -уюся, -уєшся, недок., розперезатися, -ежуся, -ежешся, док. 1》 Розв'язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс. 2》 перен. Ставати нестриманим, свавільним, нахабним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розперізуватися — РОЗПЕРІ́ЗУВАТИСЯ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИСЯ, ежу́ся, е́жешся, док. 1. Розв'язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс. Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується і лягає на постелі (І.  Словник української мови у 20 томах