розперізувати

РОЗПЕРІ́ЗУВАТИ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., перех. Розв’язувати, розстібати на кому-, чому-небудь або знімати з когось, чогось пояс.

Розперізує [Марусяк] черес, скидає сердак, стелить його на землі (Фр., IX, 1952, 314);

Іван вийшов з хати й зараз розперезав пояса. (Н.-Лев., III, 1956, 354);

— Як вийдете з храму, Голови вкрийте плащами, і розпережіте одежу (Зеров, Вибр., 1966, 310).

Значення в інших словниках

1. розперізувати — розпері́зувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розперізувати — і рідко розперезувати, -ую, -уєш, недок., розперезати, -ежу, -ежеш, док., перех. Розв'язувати, розстібати на кому-, чому-небудь або знімати з когось, чогось пояс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розперізувати — РОЗПЕРІ́ЗУВАТИ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., кого, що. Розв'язувати, розстібати на кому-, чому-небудь або знімати з когось, чогось пояс. Розперізує [Марусяк] черес, скидає сердак, стелить його на землі (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розперізувати — РОЗПЕРІ́ЗУВАТИ (РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИ) (розв'язувати пояс), РОЗПОЯ́СУВАТИ. — Док.: розпереза́ти, розпоя́сати. Він одним рухом руки розперезав із себе свій черес із котячої шкіри (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. розперізувати — Розпері́зувати, -рі́зую, -рі́зуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)