розпиляний

РОЗПИ́ЛЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розпиля́ти².

Коли розпиляний [дуб] ліг з повороту І в тіло уїлися зуби гаків, – На широкі груди ступила кіннота, Колишучи небо блиском підків (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. розпиляний — розпи́ляний дієприкметник від: розпиля́ти  Орфографічний словник української мови
2. розпиляний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпиляти II. || розпиляно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпиляний — Розпи́ляний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розпиляний — РОЗПИ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпиля́ти². Коли розпиляний [дуб] ліг з поворота І в тіло уїлися зуби гаків,— На широкі груди ступила кіннота, Колишучи небо блиском підків (Мал., Звенигора, 1959, 141).  Словник української мови в 11 томах