розпиляний
РОЗПИ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпиля́ти².
Коли розпиляний [дуб] ліг з поворота І в тіло уїлися зуби гаків,— На широкі груди ступила кіннота, Колишучи небо блиском підків (Мал., Звенигора, 1959, 141).
Словник української мови (СУМ-11)