розпластаний
РОЗПЛА́СТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розпласта́ти.
Розпластане в безсиллі тіло поривається встати. .. І нарешті таки встає (І. Багряний);
Літак мчав униз, до землі, і вітер свистів під широко розпластаними крилами (В. Собко);
Підняв [Петру] її з землі і побачив, що то не хустка, а розпластаний вітром аркуш паперу (М. Чабанівський).
2. у знач. прикм. Який лежить пластом, навзнак або на грудях, обличчям донизу.
Уся підлога була вкрита розпластаними та скарлюченими людськими тілами (Ю. Збанацький);
Глибокий стогін вихопився з грудей сонного, він захарчав, затіпався розпластаним тілом, а тінь метнулася поміж нарами, загубилася в темряві... (А. Дімаров).
3. у знач. прикм., розм. Який витягнувся в стрімкому русі (перев. про коней).
Промигнув, щось белькочучи, якийсь дядько, а ми все стрибали на розпластаних конях униз (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)