розплачуватися
РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛАТИ́ТИСЯ, ачу́ся, а́тишся, док.
1. Повністю розраховуватися з ким-небудь, віддавати плату за щось (перев. грошима).
– Сьогодні могоричували, а завтра будемо розплачуватись. Завтра .. я вам заплачу по тій розписці гроші, – сказав Мотуз (І. Нечуй-Левицький);
Сачко покликав офіціанта й розплатився (Л. Дмитерко);
Принесли чай та бублики. Сошенко щедрим жестом дістав монету і розплатився (Василь Шевчук).
2. рідко. Віддячувати за послугу, добре ставлення і т. ін.
* Образно. Ще заздалегідь хлібороб задобрює землю. І вона щедро розплачується (з газ.).
3. перен. Зводити рахунки з ким-небудь; мститися за заподіяне зло.
Як тільки ця територія була зайнята ворогами, вирушив [Джмелик] у Троянівку, щоб розплатитися за свої кривди (Григорій Тютюнник).
4. перев., чим, за що, перен. Зазнавати покарання за що-небудь.
За ранні помилки мого сирого розуму і гарячого серця мені довелося розплачуватись місяцями страждань і важких роздумів (О. Довженко);
За алкоголізм батьків часто розплачуються діти. Обстеження нервовохворих дітей показали, що причиною їхніх хвороб є алкоголізм батьків (з навч. літ.);
Помилки роблять одні, а розплачуються – інші (з газ.).
◇ (1) Розпла́чуватися / розплати́тися кро́в'ю за що – зазнавати великих страждань; бути вбитим або пораненим у боротьбі за що-небудь.
– А хто кров'ю розплачуватиметься за їхні вчинки? Жінки та діти?.. (І. Головченко і О. Мусієнко).
Словник української мови (СУМ-20)