розплесканий

РОЗПЛЕ́СКАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розплеска́ти¹.

У пеньку стирчить забита майже по самісіньку головку розплескана на всі боки бабка (М. Олійник);

// розпле́скано, безос. пред.

Всі сумніви о тім, чи справді такі великі його заслуги, як розплескано (І. Франко).

2. у знач. прикм. Який не має звичайних окружностей, опуклостей (про обличчя, ніс, лоб і т. ін.); плескатий.

Гриб пробуркався зі своєї задуми, порушив широкою розплесканою головою і почав рости (І. Франко);

– З гармати б по них садонути! – не стерпів Боря Світлицький, артилерист і стерновий з облупленим, трохи розплесканим носом (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. розплесканий — розпле́сканий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розплесканий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розплескати. || розплескано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який не має звичайних окружностей, опуклостей (про обличчя, ніс, лоб і т. ін.); плескатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розплесканий — ПЛО́СКИЙ (про тіло, обличчя — позбавлений звичайних округлостей, опуклостей), ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛЕСКОВА́ТИЙ (ПЛИСКОВА́ТИЙ), ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, РОЗПЛЕ́СКАНИЙ (перев. про ніс); РІ́ВНИЙ (про лоб).  Словник синонімів української мови
4. розплесканий — РОЗПЛЕ́СКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розплеска́ти. У пеньку стирчить забита майже по самісіньку головку розплескана на всі боки бабка (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79); // розпле́скано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах