розплесканий

РОЗПЛЕ́СКАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розплеска́ти.

У пеньку стирчить забита майже по самісіньку головку розплескана на всі боки бабка (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79);

// розпле́скано, безос. присудк. сл.

Всі сумніви о тім, чи справді такі великі його заслуги, як розплескано (Фр., II, 1950, 381).

2. у знач. прикм. Який не має звичайних окружностей, опуклостей (про обличчя, ніс, лоб і т. ін.); плескатий.

Гриб пробуркався зі своєї задуми, порушив широкою розплесканою головою і почав рости (Фр., III, 1950, 181);

— З гармати б по них садонути! — не стерпів Боря Світлицький, артилерист і стерновий з облупленим, трохи розплесканим носом (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 6).

Значення в інших словниках

1. розплесканий — розпле́сканий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розплесканий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розплескати. || розплескано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який не має звичайних окружностей, опуклостей (про обличчя, ніс, лоб і т. ін.); плескатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розплесканий — РОЗПЛЕ́СКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розплеска́ти¹. У пеньку стирчить забита майже по самісіньку головку розплескана на всі боки бабка (М. Олійник); // розпле́скано, безос. пред. Всі сумніви о тім, чи справді такі великі його заслуги, як розплескано (І.  Словник української мови у 20 томах
4. розплесканий — ПЛО́СКИЙ (про тіло, обличчя — позбавлений звичайних округлостей, опуклостей), ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛЕСКОВА́ТИЙ (ПЛИСКОВА́ТИЙ), ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, РОЗПЛЕ́СКАНИЙ (перев. про ніс); РІ́ВНИЙ (про лоб).  Словник синонімів української мови