розплетений
РОЗПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розплести́.
Чорне волосся, розплетене на знак жалоби, спливало довгою струєю по її плечах... (О. Кобилянська);
Вбиралася [Марія] у барвисті спідниці, голову крила по-дівочи, заплела розплетену дружками косу (У. Самчук);
// розпле́тено, безос. пред.
Вже розплетено під спів жалісних пісень коси молодої (О. Полторацький);
// у знач. прикм.
Вона бігла, мокра, заболочена, обсипана пилом і з розплетеними косами (М. Коцюбинський);
Вона ніжно, як беззахисна, ображена дитина, пригорнулась до мого плеча, і я голубив її розплетені, збиті коси, лице... (Б. Антоненко-Давидович);
На розплетене волосся [померлої бойківської дівчини] накладали барвінковий вінок з стрічками (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Зупинив машину під розплетеними косами старої верби й лише тоді, коли вийшли на м'яку, безшелесну траву, взяв гарячу руку Олени, притулив до своєї шорсткої щоки (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)