розплетений — Орфографічний словник української мови

розплетений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розплести. Великий тлумачний словник сучасної мови
розплетений — РОЗПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розплести́. Чорне волосся, розплетене на знак жалоби, спливало довгою струєю по її плечах... (О. Кобилянська); Вбиралася [Марія] у барвисті спідниці, голову крила по-дівочи, заплела розплетену дружками косу (У. Словник української мови у 20 томах
розплетений — Розпле́тений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розплетений — РОЗПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплести́. Вона бігла, мокра, заболочена, обсипана пилом і з розплетеними косами (Коцюб., І, 1955, 273); // розпле́тено, безос. присудк. сл. Вже розплетено під спів жалісних пісень коси молодої (Полт., Повість.., 1960, 309). Словник української мови в 11 томах