розплетений

РОЗПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплести́.

Вона бігла, мокра, заболочена, обсипана пилом і з розплетеними косами (Коцюб., І, 1955, 273);

// розпле́тено, безос. присудк. сл.

Вже розплетено під спів жалісних пісень коси молодої (Полт., Повість.., 1960, 309).

Значення в інших словниках

1. розплетений — розпле́тений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розплетений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розплести.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розплетений — РОЗПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розплести́. Чорне волосся, розплетене на знак жалоби, спливало довгою струєю по її плечах... (О. Кобилянська); Вбиралася [Марія] у барвисті спідниці, голову крила по-дівочи, заплела розплетену дружками косу (У.  Словник української мови у 20 томах
4. розплетений — Розпле́тений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)