розпливчастий
РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е.
1. Який розпливається по поверхні чого-небудь.
Шторми викидали до їхніх ніг морську траву й розпливчастих, як холодець, морських медуз (Ю. Яновський).
2. Який не має чітких обрисів; невиразний.
Із темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ, чорних, волохатих (С. Васильченко);
Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (С. Голованівський);
Вдивляюся в фотографію шістдесятидев'ятилітньої давності. Надто вона розпливчаста, як тепер кажуть “слабка різкість” (з газ.).
3. перен. Позбавлений чіткості, ясності, конкретності; не досить визначений.
Хто примушував Хаблака лишати педагогічну роботу .. і легковажно кидатись у вир газетярства, про яке мав вельми розпливчасте уявлення (В. Дрозд);
Експлуататорським класам вигідно було й саме поняття народу зробити розпливчастим, аморфним, перетворити в якусь категорію духу (з публіц. літ.);
Виклад будь-якого документа має бути лаконічним, чітким, а не розпливчастим; цілеспрямованим, конкретним, а не загальним; точним, а не двозначним (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)