розпліскувати
РОЗПЛІ́СКУВАТИ, РОЗПЛЕ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛЕСКА́ТИ, розплещу́, розпле́щеш і рідко розплеска́ю, розплеска́єш, док., що.
1. Схлюпуючи, розливати, розбризкувати (рідину).
– Ставайте отут, Савочко, я вам зіллю. – Щедро зливає Настя, аж розпліскує (О. Гончар);
Потягнувся [Хмельницький] рукою до кухля з водою. Розплескуючи, налив у порцелянову кварту (Н. Рибак);
Забряжчи, золоте відеречко, Розплещи дзвонкової води (А. Малишко);
* Образно. Над незвично тихим селом місяць розплескує прозорі потоки (М. Стельмах).
2. Б'ючи по чомусь або натискуючи на щось, робити його плескатим.
Руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (І. Нечуй-Левицький);
Силач розіслав на спориші ряднину. На груди йому поставили ковадло й поклали залізну штабу, яку мали розплескувати (А. Шиян);
З золота можна розплескати лист завтовшки як цигарковий папір (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)