розподільник

РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо).

Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (з наук. літ.);

Розподільник води.

2. У період існування карткової системи – магазин, в якому розподілялися між прикріпленими до нього особами товари відповідно до встановлених норм.

А може, ти із кошиком спішиш У розподільник, прозою казавши... (М. Рильський);

– Мило є по ваших розподільниках? (Ю. Шовкопляс);

// Приміщення, в якому розподіляють кого-, що-небудь.

У Козятинському прийомнику-розподільнику діють лише п'ять камер загальною площею 50 квадратних метрів. У середньому на одного затриманого припадає квадратний метр .. замість необхідних 2,5 (з газ.).

Значення в інших словниках

1. розподільник — розподі́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розподільник — -а, ч. 1》 Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). 2》 іст. У період існування карткової системи – магазин...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розподільник — Сукупність механізмів для керування наповненням та спорожнюванням циліндрів поршневих двигунів (внутрішнього згоряння та парових), а також поршневих компресорів; бувають клапанні, золотникові, поршневі р.  Універсальний словник-енциклопедія
4. розподільник — Розподі́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розподільник — РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо)...  Словник української мови в 11 томах