розподільник

РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо).

Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (Хлібороб Укр., 4, 1965, 31);

Розподільник води.

2. У період існування карткової системи — магазин, в якому розподілялися між прикріпленими до нього особами товари відповідно до встановлених норм.

А може, ти із кошиком спішиш У розподільник, прозою казавши… (Рильський, II, 1960, 282);

— Мило є по ваших розподільниках? (Шовк., Інженери, 1956, 280).

Значення в інших словниках

1. розподільник — розподі́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розподільник — -а, ч. 1》 Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). 2》 іст. У період існування карткової системи – магазин...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розподільник — РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (з наук.  Словник української мови у 20 томах
4. розподільник — Сукупність механізмів для керування наповненням та спорожнюванням циліндрів поршневих двигунів (внутрішнього згоряння та парових), а також поршневих компресорів; бувають клапанні, золотникові, поршневі р.  Універсальний словник-енциклопедія
5. розподільник — Розподі́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)