розподільник

розподі́льник

-а, ч.

1》 Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо).

2》 іст. У період існування карткової системи – магазин, в якому розподілялися між прикріпленими до нього особами товари відповідно до встановлених норм.

3》 тех. У двигуні внутрішнього згоряння – механізм, що забезпечує вчасне подання струму на свічки запалення; трамблер.

Значення в інших словниках

1. розподільник — розподі́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розподільник — РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо). Мінеральні добрива надходять через тукопровід і розсіваються пружинним розподільником рівномірно по всій ширині смуги (з наук.  Словник української мови у 20 томах
3. розподільник — Сукупність механізмів для керування наповненням та спорожнюванням циліндрів поршневих двигунів (внутрішнього згоряння та парових), а також поршневих компресорів; бувають клапанні, золотникові, поршневі р.  Універсальний словник-енциклопедія
4. розподільник — Розподі́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розподільник — РОЗПОДІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Пристрій, машина і т. ін. для розподілення чого-небудь (електричного струму, газу, води, добрива тощо)...  Словник української мови в 11 томах