розпорядкувати
РОЗПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., рідко.
Те саме, що розпоряджа́тися.
Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я зовсім сама до себе не належала, не розпорядкувала ні своїм часом, ні роботою (Леся Українка);
– Треба ж заздалегідь розпорядкувати, кому держати в церкві ставники, кому носити кругом церкви корогви та образи, кому дзвонити (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)