розпорядкувати
РОЗПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися.
Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Кв.-Осн., II, 1956, 409);
Я зовсім сама до себе не належала, не розпорядкувала ні своїм часом, ні роботою (Л. Укр., V, 1956, 96);
— Треба ж заздалегідь розпорядкувати, кому держати в церкві ставники, кому носити кругом церкви корогви та образи, кому дзвонити (Н.-Лев., VI, 1966, 368).
Словник української мови (СУМ-11)