розпросторюватися
РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗПРОСТО́РИТИСЯ, иться, док.
1. Простягатися в різних напрямах, займаючи великий простір.
Степ ширшає, розпросторюється після нічної мли (О. Гончар);
Привільно розпросторившись по всій заплаві, мерехтіла річка (В. Козаченко);
Розвивалося землеробство, і тепер на місці степів розпросторилися ниви (з наук.-попул. літ.);
На цій території [Дніпровсько-Донецькій впадині] .. розпросторилося ціле підземне море води (з наук.-попул. літ.);
// Широко розкидатися, розсуватися.
Розпросторювалося яблуневе гілля, обсипане блискотливими лелітними квітками (В. Дрозд);
Широкі її віти далеко розпросторились в сторони (Панас Мирний).
2. перен., рідко. Розповсюджуватися, поширюватися.
Глухий бренькіт від того йде понад землею, розпросторюється в холодному та густому повітрі (Панас Мирний);
Слово поета [М. Рильського] живе, розпросторюється (з газ.);
Там, у Полтавськім, у Гадяцькім, Роменськім і других повітах розпросторилась тапіа rеligiosa (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)