розпросторюватися
РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗПРОСТО́РИТИСЯ, иться, док.
1. Простягатися в різних напрямах, займаючи великий простір.
Степ ширшає, розпросторюється після нічної мли (Гончар, Тронка, 1963, 314);
Привільно розпросторившись по всій заплаві, мерехтіла річка (Коз., Сальвія, 1959, 216);
// Широко розкидатися, розсуватися.
Широкі її віти далеко розпросторились в сторони (Мирний, IV, 1955, 141).
2. перен., рідко. Розповсюджуватися, поширюватися.
Глухий бренькіт від того йде понад землею, розпросторюється в холодному та густому повітрі (Мирний, IV, 1955, 299);
Там, у Полтавськім, у Гадяцькім, Роменськім і других повітах розпросторилась тапіа rеligiosa (Л. Укр., V, 1956, 164).
Словник української мови (СУМ-11)