розпросторювати
РОЗПРОСТО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПРОСТО́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Простягати в різних напрямах, займаючи великий простір.
Він почав знову сітку сплітати, тілько тепер не малу й тонку, — тепер він розкинув її геть, розпросторив на всі боки (Мирний, І, 1954, 160);
// Широко розкидати, розсувати.
Ой шуми ти, наш сад, Задоволеним гулом. Розпросторюй гілля Понад шляхом широким (Криж., Срібне весілля, 1957, 308).
2. перен., рідко. Розповсюджувати, поширювати що-небудь.
Святі заповіді розпросторюють (Мирний, V, 1955, 106);
Вона.. здатна дати [добро] особам, на котрі вона [народність] змагає розпросторити свою діяльність (Драг., І, 1970, 291).
Словник української мови (СУМ-11)