1. Словник української мови в 11 томах

розпросторювати

РОЗПРОСТО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПРОСТО́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Простягати в різних напрямах, займаючи великий простір.

Він почав знову сітку сплітати, тілько тепер не малу й тонку, — тепер він розкинув її геть, розпросторив на всі боки (Мирний, І, 1954, 160);

// Широко розкидати, розсувати.

Ой шуми ти, наш сад, Задоволеним гулом. Розпросторюй гілля Понад шляхом широким (Криж., Срібне весілля, 1957, 308).

2. перен., рідко. Розповсюджувати, поширювати що-небудь.

Святі заповіді розпросторюють (Мирний, V, 1955, 106);

Вона.. здатна дати [добро] особам, на котрі вона [народність] змагає розпросторити свою діяльність (Драг., І, 1970, 291).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпросторювати — розпросто́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпросторювати — -юю, -юєш, недок., розпросторити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Простягати в різних напрямах, займаючи великий простір. || Широко розкидати, розсувати. 2》 перен., рідко. Розповсюджувати, поширювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпросторювати — РОЗПРОСТО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПРОСТО́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. Простягати в різних напрямах, займаючи великий простір. Паводкова вода підступає до дерев, заповнює низинки, розпросторює далеко навкруги своє, поки ще спокійне дзеркало (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. розпросторювати — Розпросто́рювати, -то́рюю, -то́рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)