розпросторювати

РОЗПРОСТО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПРОСТО́РИТИ, рю, риш, док., що.

1. Простягати в різних напрямах, займаючи великий простір.

Паводкова вода підступає до дерев, заповнює низинки, розпросторює далеко навкруги своє, поки ще спокійне дзеркало (з наук.-попул. літ.);

Він почав знову сітку сплітати, тілько [тільки] тепер не малу й тонку, – тепер він розкинув її геть, розпросторив на всі боки (Панас Мирний);

// Широко розкидати, розсувати.

Ой шуми ти, наш сад, Задоволеним гулом. Розпросторюй гілля Понад шляхом широким (С. Крижанівський);

// Розправляти, вирівнювати.

Джон Бидл розпросторив плечі (А. Крижанівський).

2. перен., рідко. Розповсюджувати, поширювати що-небудь.

Святі заповіді розпросторюють (Панас Мирний);

Найголовніше – плекати, розвивати і розпросторювати рідну мову (з газ.);

Вона .. здатна дати [добро] особам, на котрі вона [народність] змагає розпросторити свою діяльність (М. Драгоманов).

Словник української мови (СУМ-20)