розпрочудесний

РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ, а, е, розм., рідко.

Прекрасний, чудовий (з підсиленням).

Дванадцять розпрочудесних рушників .. були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич);

Розпрочудесний рідний край.

Значення в інших словниках

1. розпрочудесний — розпрочуде́сний прикметник розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпрочудесний — РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ, а, е, розм., рідко. Прекрасний, чудовий (з підсиленням). Дванадцять розпрочудесних рушників .. були розкладені поверх усього іншого манаття (Смолич, День.., 1950, 41).  Словник української мови в 11 томах