розпурхуватися
РОЗПУ́РХУВАТИСЯ, ується, уємося, уєтеся, недок., РОЗПУ́РХАТИСЯ, ається, аємося, аєтеся і РОЗПУ́РХНУТИСЯ, неться, немося, нетеся, док., розм., рідко.
1. Розлітатися в різні боки (про птахів).
Голуби були свійські і розпурхувались лише тоді, коли їм загрожувало бути розчавленими чоботом (Ірина Вільде);
// перен. Швидко розбігатися в різні боки (про людей).
– Славно, славно! – закричали товариші і миттю, мов нічні сови, розпурхнулися по лісі (І. Франко).
2. тільки док. Почати дуже пурхати.
– Як пішов горобчик танцювати – Розпурхався, розцвіркався, Наступив сові на лапи (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)