розпушений

РОЗПУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпуши́ти.

Клумби в палісаднику були вже розпушені під розсаду (Ю. Смолич);

В ґрунті, розпушеному зверху, сходи з'являються раніше і перезимовують краще (з наук. літ.);

На всіх посівах треба весь час тримати ґрунт розпушеним і чистим від бур'янів (з наук. літ.);

На стежку вискочила збуджена їздою, розчервоніла, із розпушеною вітром зачіскою Юля (Григорій Тютюнник);

На оголеному мереживі гілля сиротливо висіли шапки сірих, розпушених вітрами гав'ячих гнізд (Л. Юхвід).

2. у знач. прикм. Який розпушився, став пухнастим (про волосся, шерсть, пір'я і т. ін.).

Нараз, все ще сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Я. Гримайло);

Куточок нічного неба над лісом став .. схожий на розпушений лисячий хвіст (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. розпушений — розпу́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпушений — див. пухкий  Словник синонімів Вусика
3. розпушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпушити. 2》 у знач. прикм. Який розпушився, став пухнастим (про волосся, шерсть, пір'я і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпушений — РОЗПУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпуши́ти. Клумби в палісаднику були вже розпушені під розсаду (Смолич, Мир.., 1958, 6); В грунті, розпушеному зверху, сходи з’являються раніше і перезимовують краще (Хлібороб Укр.  Словник української мови в 11 томах