розпучно

РОЗПУ́ЧНО.

Присл. до розпу́чний.

Як швидко я все пережив, Як швидко я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. розпучно — розпу́чно прислівник розпачливо незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. розпучно — діал. Присл. до розлучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпучно — РОЗПУ́ЧНО, діал. Присл. до розпу́чний. Як швидко я все пережив, Як швидко я знов затужив; Розпучно стою край безодні (Граб., І, 1959, 376).  Словник української мови в 11 томах