розпінений
РОЗПІ́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розпі́нити.
Бігла гучна ріка. Шумна і прудка, .. розпінена почерез велике неповоротне каміння (О. Кобилянська);
// у знач. прикм.
Не поглянула [Наталя] ані разу на нас. Здавалося, в тій хвилі займає її найбільше розпінений потік, що товкся шалено коло деревини (О. Кобилянська);
Читальня поступово улягалася, стихала, немовби хтось розлив на розпінені хвилі бочівку оливи, що застигала й гусла; і люди нишкли, маліли, горбилися; чоловіки механічно гасили цигарки об халяви чобіт, а жіночки тулили обличчя в хустки (Р. Федорів).
Словник української мови (СУМ-20)