розп'яття
РОЗП'Я́ТТЯ, я, с.
Хрест із зображенням розп'ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп'ятого.
Перед ним [ксьондзом] – налой, на налої – розп'яття (С. Васильченко);
Між цими сопками для Черниша встановлювався якийсь невидимий таємний зв'язок, як між тими придорожніми білими стовпами з розп'яттями, що він їх бачив у Румунії (О. Гончар);
* Образно. Там плач, і регіт, і пісні, розп'яття шибениць безкраї (В. Сосюра);
* У порівн. Худа [жінка], мов розп'яття, що он на хресті (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)