1. Словник української мови у 20 томах

розп'яття

РОЗП'Я́ТТЯ, я, с.

Хрест із зображенням розп'ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп'ятого.

Перед ним [ксьондзом] – налой, на налої – розп'яття (С. Васильченко);

Між цими сопками для Черниша встановлювався якийсь невидимий таємний зв'язок, як між тими придорожніми білими стовпами з розп'яттями, що він їх бачив у Румунії (О. Гончар);

* Образно. Там плач, і регіт, і пісні, розп'яття шибениць безкраї (В. Сосюра);

* У порівн. Худа [жінка], мов розп'яття, що он на хресті (І. Нехода).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розп'яття — розп'я́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розп'яття — Хрест чи ікона із зображенням розіп'ятого Ісуса Христа Словник церковно-обрядової термінології
  3. розп'яття — [розпйат':а і роспйат':а] -т':а, р. мн. -йат' Орфоепічний словник української мови
  4. розп'яття — -я, с., рел. Хрест із зображенням розп'ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп'ятого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розп'яття — Сцена розпинання Ісуса; найпопулярніша тема в християнському мистецтві, особливо поширена в ґотичному мистецтві; від VI ст. у візантійському мистецтві Христа представляли як тріумфатора у царській короні та довгій туніці, без слідів мук... Універсальний словник-енциклопедія
  6. розп'яття — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ... Словник синонімів української мови