розп'ятий

РОЗП'Я́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розп'я́сти́.

Ніколи ми не забудемо розп'ятого на хресті німецькими фашистами комсомольця Юрія Смирнова (П. Панч);

У Марущиному дворі пилярі шмагали дзвінкою стрічкою розп'ятий на козлах окоренок граба, щедро поливаючи землю білим молоком тирси (В. Дрозд);

На товстих шнурах та мальованих жердках розп'яте велике .. шатро (І. Франко);

* Образно. Катами мучена, розп'ята, ти [Україна] не скорилась ворогам (І. Гончаренко);

// у знач. прикм.

Свічка блищала на косому столику з куточку й ледве освічувала дерев'яний хрест з розп'ятим Христом (І. Нечуй-Левицький);

Понад очеретом сохнуть розп'яті ятері... (Остап Вишня);

* Образно. Дивились на землю розп'яту й шуміли печально ліси... (В. Сосюра);

// у знач. ім. розп'я́тий, того, ч.; розп'я́та, тої, ж. Людина, яку розіп'яли на хресті.

І тяжко, страшно заридала [мати], І помолилась в перший раз За нас розп'ятому (Т. Шевченко);

// розп'я́то, безос. пред.

[Хуса:] А де ж твій тесля? [Йоганна:] Його розп'ято (Леся Українка).

(1) Як (мов, немо́в і т. ін.) розп'я́тий (розп'я́та) – з широко розставленими ногами і розведеними в сторони руками.