розрадниця

РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до розра́дник.

Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (М. Чабанівський);

Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею... (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. розрадниця — розра́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розрадниця — див. горілка  Словник синонімів Вусика
3. розрадниця — -і. Жін. до розрадник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розрадниця — РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник. Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 317); Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею… (Гуц., З горіха.., 1967, 88).  Словник української мови в 11 томах