розрадниця
РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник.
Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 317);
Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею… (Гуц., З горіха.., 1967, 88).
Словник української мови (СУМ-11)