розривка
РОЗРИ́ВКА, и, ж., діал.
Розвага.
В Західній Європі, а також і в Польщі драматичні вистави в школах були дуже давньою і улюбленою розривкою (І. Франко);
За цими приємними, звичними розривками Раїсі непомітно збігав час (М. Коцюбинський);
Скличе Сусідів він і родичів своїх На верхогони. То для молодих І свято, і розривка, і наука (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)