розрухувати

РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко. РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.

Те саме, що розвору́шувати 2.

– Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (О. Кобилянська);

Я вмисне затівав яку-небудь далеку прогулку [прогулянку] чи поїздку, аби хоч трохи розрухати бідного хлопця (Г. Хоткевич);

Очунявши, підвівся він і походив поодаль від брами – розрухати суглоби і притерплі м'язи (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. розрухувати — розру́хувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розрухувати — -ую, -уєш, недок., розрухати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Те саме, що розворушувати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розрухувати — РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Те саме, що розвору́шувати 2. - Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (Коб.  Словник української мови в 11 томах