розрухувати
РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Те саме, що розвору́шувати 2. -
Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (Коб., II, 1956, 310);
Я вмисне затівав яку-небудь далеку прогулку [прогулянку] чи поїздку, аби хоч трохи розрухати бідного хлопця (Хотк., І, 1966, 156).
Словник української мови (СУМ-11)