1. Словник української мови в 11 томах

розрухувати

РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Те саме, що розвору́шувати 2. -

Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (Коб., II, 1956, 310);

Я вмисне затівав яку-небудь далеку прогулку [прогулянку] чи поїздку, аби хоч трохи розрухати бідного хлопця (Хотк., І, 1966, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрухувати — розру́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розрухувати — -ую, -уєш, недок., розрухати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Те саме, що розворушувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрухувати — РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко. РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм. Те саме, що розвору́шувати 2. – Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (О. Словник української мови у 20 томах