розрухувати
РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко. РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.
Те саме, що розвору́шувати 2.
– Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (О. Кобилянська);
Я вмисне затівав яку-небудь далеку прогулку [прогулянку] чи поїздку, аби хоч трохи розрухати бідного хлопця (Г. Хоткевич);
Очунявши, підвівся він і походив поодаль від брами – розрухати суглоби і притерплі м'язи (В. Барка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розрухувати — розру́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розрухувати — -ую, -уєш, недок., розрухати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Те саме, що розворушувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розрухувати — РОЗРУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Те саме, що розвору́шувати 2. - Вона все так завзято мовчала, що я остаточно втратив надію розрухати її до переписки зо мною (Коб. Словник української мови в 11 томах