розселятися
РОЗСЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, я́ємося, я́єтеся і РОЗСЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, юємося, юєтеся, недок., РОЗСЕЛИ́ТИСЯ, се́литься, се́лимося, се́литеся, док.
1. Розміщуватися, поселятися (про всіх або багатьох).
Розпад праслов'янської мовної єдності обумовлювався тим, що окремі групи слов'янських племен, розселяючись на просторах Європи серед інших народів, втрачали зв'язки між собою (з наук. літ.);
Неоліт в Україні закінчується з появою енеолітичного населення .. У лісостеповій зоні на схід від Дніпра енеолітичне населення розселюється до середини IV тис. до н. е (з наук. літ.);
Вона [мова] й повинна бути неоднаковою, як неоднакові краї, де живуть люди, неоднакові сторони, де вони розселилися (Панас Мирний);
// Поселятися на якій-небудь території.
Рік у рік збільшується поголів'я річкових бобрів. Останнім часом вони розселились не тільки по річках Полісся, а й по Дніпру (з наук.-попул. літ.);
Екзотично звучить і назва гінкго .. Насіння його не визріває в нашому кліматі. А коли гінкго навчились розмножувати вегетативно, він почав розселятись по парках (з газ.).
2. Розміщуватися, поселятися окремо один від одного, в різних місцях.
Розселилися вони з Павликом одразу ж по приїзді з Лолина для зручності, щоб не викликати особливої підозри у сусідів (П. Колесник);
Розселялися племена, які поширили на величезних обширах Євразії навички конярства, військові колісниці і культ коня (з наук.-попул. літ.).
3. тільки недок. Пас. до розселя́ти, розсе́лювати.
Словник української мови (СУМ-20)