розсерджений
РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розсе́рдити.
Лукія, розсерджена неохайністю в хаті, зауважує: – Тільки ж не забудьте віника туди прихопити, щоб сміття не заводилось (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Який розсердився, перебуває у стані роздратування, обурення, гніву.
Не вспів він ще гаразд і воріт причинити за собою, – як уже на його [нього] напустилась розсерджена молодиця (Панас Мирний);
// Який виражає роздратування, обурення, гнів.
Баронеса почала читати, її розсерджене обличчя стало випогоджуватись, либонь щось приємне читала (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)