розсерджений

РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсе́рдити.

Лукія, розсерджена неохайністю в хаті, зауважує: — Тільки ж не забудьте віника туди прихопити, щоб сміття не заводилось (Гончар, Тронка, 1963, 90).

2. у знач. прикм. Який розсердився, перебуває у стані роздратування, обурення, гніву.

Не вспів він ще гаразд і воріт причинити за собою, — як уже на його напустилась розсерджена молодиця (Мирний, І, 1949, 129);

// Який виражає роздратування, обурення, гнів.

Баронеса почала читати, її розсерджене обличчя стало випогоджуватись, либонь щось приємне читала (Л. Укр., III, 1952, 546).

Значення в інших словниках

1. розсерджений — розсе́рджений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розсерджений — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розсерджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розсердити. 2》 у знач. прикм. Який розсердився, перебуває у стані роздратування, обурення, гніву. || Який виражає роздратування, обурення, гнів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розсерджений — РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розсе́рдити. Лукія, розсерджена неохайністю в хаті, зауважує: – Тільки ж не забудьте віника туди прихопити, щоб сміття не заводилось (О. Гончар). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. розсерджений — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. розсерджений — Розсе́рджений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)