розсипний
РОЗСИПНИ́Й, а́, е́.
1. Який складається з окремих крупинок або зерен; сипкий.
Розпочалися інтенсивні пошуки й розробка родовищ корінного, рудного золота, запаси якого куди більші, ніж розсипного (з наук.-попул. літ.);
// Який продається на штуки.;
// Розрізнений, окремий, поодинокий.
Геологи розвідали тут [в Якутії] багатющі корінні і розсипні родовища алмазів (з наук.-попул. літ.);
З безпосередньою участю [Марії Мусіївни] знайдено низку розсипних родовищ ільменіту (з газ.).
2. перен. Роздрібнений, уривчастий (про звуки).
Тихо. Тільки земля гуде розсипним тупотінням копит (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)