розсипний
РОЗСИПНИ́Й, а́, е́.
1. Який складається з окремих крупинок або зерен; сипкий.
Розпочалися інтенсивні пошуки й розробка родовищ корінного, рудного золота, запаси якого куди більші, ніж розсипного (Наука.., 1, 1970, 8);
// Який продається на штуки;
// Розрізнений, окремий, поодинокий.
Геологи розвідали тут [в Якутії] багатющі корінні і розсипні родовища алмазів (Наука.., 3, 1958, 2).
◊ Розсипни́й стрій — розташування стрільців ланцюгом на значній відстані один від одного.
У Римнікському бойовиську яскравіше, ніж у якомусь іншому, визначився полководницький талант Суворова і перевага його стратегії, що полягала в бездоганній маневреності військ і вмілому поєднанні дій колон з розсипним строєм (Добр., Очак. розмир, 1965, 245).
2. перен. Роздрібнений, уривчастий (про звуки).
Тихо. Тільки земля гуде розсипним тупотінням копит (Тулуб, Людолови, II, 1957, 150).
Словник української мови (СУМ-11)