розслаблення
РОЗСЛА́БЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. розсла́бити, розсла́блювати і розсла́битися, розсла́блюватися і стан за знач. розсла́битися, розсла́блюватися.
Глибоке розслаблення, згідно з вченням йогів, означає розслаблення якомога більшої кількості м'язів, звільнення мозку й тіла від почуття напруження й пригнічення (з наук.-попул. літ.);
Людина йшла все далі й далі. В її ході відчувалося ніби якесь розслаблення чи, може, втома (з наук. літ.);
Після доброго обіду всі відчули приємне розслаблення (М. Томчаній);
Знав [Петро] тільки дві речі: завод та інститут, металургію на практиці, металургію в теорії. В цьому для нього було все життя. Жодних відхилень, жодних збочень, жодного перепочинку, жодного розслаблення (П. Загребельний);
Що в неї на думці й на серці? Тільки – не розслаблення і не вдоволення собою (М. Слабошпицький);
Вправи на розслаблення докладно описані у різноманітних методиках з автотренінгу (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)