розслаблений
РОЗСЛА́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розсла́бити.
Я.., читаючи хлопцям [Малишку, Воскрекасенку та ін. “Зачаровану Десну], сміявся і плакав і був од схвильованості розслабленим цілий майже день (О. Довженко).
2. у знач. прикм. Фізично та психічно слабий, кволий, немічний.
Ганна, розслаблена, в'яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко);
Капітан .. був якийсь розслаблений зовні, а зсередини так і світився від щастя (П. Загребельний);
// Який виражає фізичну та психічну слабість, кволість, немічність.
Відчуваючи ще біль від удару по щоці, розслабленим голосом, розчулено і з жалем, продовжував [староста]: – Мені .. вельми обидно [образливо], бо я стараюся, я готовий сам у ярмо впрягтися... (Д. Бедзик);
Поручик опустив голову, повернувся і тихо .. пішов до дверей. Під його розслабленою ходою тоскно рипіли мостини (П. Панч);
// Ненапружений, млявий (про м'язи).
Ми сіли відпочити .. Розслаблені м'язи насолоджувались відпочинком (М. Томчаній);
Подаючи руку [для вітання], корисно пам'ятати: вона не повинна бути розслабленою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)